Герой Jmenius!
У геловінську ніч світло зірок мерехтіло слабко, коли мій персонаж — світлий ельф на ім'я Jmenius — вирушив у закинуті руїни Ельфійської фортеці. Місце це було загадкою та складним випробуванням для багатьох. Але саме в цю ніч, коли місяць сяяв яскравіше зазвичай, сталося щось жахливе.
Як тільки я увійшов в цю фортецю, з темряви випливли фігури, що лежали на землі — темні ельфи та орки з гномами, що давно мертві, ожили від геловінського прокляття(або мас реса). Вони рухались беззвучно(а потім я ввімкнув звук), але їхні зловісні очі запалювались жагою битви. Почалося щось неймовірне — з глибини землі вирвались зловісні сумони: чорні фігури виконували волю темних ельфів, що шепотіли страшенні прокляття, та зомбі - покірні слуги некромантів, які тягнулися до живих, наче голодні тіні.
Нутрощі фортеці наповнила гучна та моторошна музика — ніби сама смерть танцювала в цій нічній пошесті(тут я знову вимкнув звук). Але найжахливіше — це величезний привид у формі зруйнованого гномського голема, який замовляв темним голосом: "Це твій кінець, світлий ельф..."(а я ще подумав - "Ну звісно, а чий же?")
Я підняв меч і, з усіх сил бився аж до ранку. Вистояв у цю жахливу ніч, борючись за своє життя. Як тільки перший промінь ранкового світла осяяв руїни фортеці, злі тіні зникли, залишивши лише зам’яті стіни та тяжкий дух геловінської ночі. Тіла лежали то тут, то там. Аж раптом сталося найстрашніше - РЕСТАРТ.
