З розділу « Ніколи не грай 24/7!
Було вже далеко за північ, коли я вирішив ще трохи пофармити в своїй улюбленій грі. До нового рівня залишалося кілька відсотків, адени майже не було, а завтра зранку на роботу. Класична ситуація: кажу собі, що ще п'ять хвилин, а потім дивлюсь на годинник і розумію, що лягати вже ніколи.
Декілька років назад я грав за мага SpellSinger (як я любив його називати «водомойка»), мав нормальний для свого рівня шмот і не шукав пригод у вигляді PvP. Просто вбивав мобів, підбирав дроп і зрідка поглядав у загальний чат. На споті було порожньо. Зазвичай у цей час хтось обов'язково бігав із червоним ніком, хтось просив баф, а хтось кричав, що його злили без причини. Сьогодні ж чат мовчав.
Приблизно о другій ночі я помітив орка біля дерев. Він стояв у НГ броні, без клану, без зброї й без руху. Я подумав, що це якийсь новачок, який прийшов подивитись що можна пофармити та відійшов від комп'ютера. Пробіг повз нього, добив кількох мобів і повернувся до того самого місця. Орк стояв там само.
Я написав йому в чат: «Ти живий?»
Відповіді не було.
Тоді я навів курсор на персонажа, щоб запросити у групу та подивитися його рівень. Інформація не з'явилася. Подумав, що звичайний баг, і вже хотів іти далі, коли в чаті вискочило повідомлення від невідомого:
«Не вбивай останнього».
Я покрутив мишкою, оглянувся навколо, але поруч нікого не було. Повідомлення залишилося в історії, але імені відправника не було.
Я вирішив, що хтось приколюється, і продовжив фарм. За кілька хвилин залишився один моб. Звичайний монстр, якого я вбивав сотні разів. Я вже натиснув атаку, коли помітив, що його здоров'я не зменшується.
Моб стояв на місці й дивився на мене.
Потім над його головою з'явився таємничий сувій із написом: «Допоможи мені».
Я відпустив клавішу.
Монстр розвернувся й побіг углиб локації. Не за звичним маршрутом, а просто в темряву, між деревами. Я не знаю, чому, але пішов за ним. Мабуть, цікавість перемогла здоровий глузд. Через кілька хвилин я опинився біля старих руїн, де раніше ніколи не був. Там стояв ще один персонаж.
Він мав мій нік.
Ту саму броню.
Ту саму зброю.
Навіть той самий плащ, який я купив кілька днів тому за останню адену.
Я відкрив інвентар. Усе було на місці. Подивився на персонажа перед собою. Він почав одягати зброю та почав заточувати її просто посеред руїн.
У системному чаті з'явилося повідомлення про успішне покращення предмета.
Я нічого не натискав.
Мій двійник підняв голову й написав:
«Ти довго не заходив».
Я спробував вийти з гри. Кнопка не працювала. Натиснув Alt+F4 — вікно закрилося, але через секунду відкрилося знову. Мій персонаж стояв на тому самому місці, а двійник повільно наближався.
«Я тут фармив, поки тебе не було», — написав він.
Я спробував рухатися. Персонаж слухався, але кожен крок віддавав мене назад, ніби хтось тримав за невидиму мотузку. Двійник підійшов майже впритул і зняв шолом.
Під ним було моє обличчя.
Не обличчя ігрового персонажа. Моє справжнє обличчя, яке я бачив щодня коли вимикав монітор.
Я відсахнувся від монітора.
Двійник підняв руку й указав кудись за мою спину.
Я не обернувся.
Він написав:
«Не дивись. Він стоїть за тобою».
Я висмикнув кабель живлення з комп'ютера. Екран згас. У кімнаті стало тихо, і я почув лише власне дихання. Кілька хвилин сидів нерухомо, намагаючись переконати себе, що просто заснув за комп'ютером і побачив дурний сон.
Потім почув звук клавіатури.
Хтось друкував.
Комп'ютер був вимкнений.
Я повільно повернув голову до монітора. Він був чорним, але на його поверхні відбивалася кімната. Моє крісло. Стіл. Відчинені двері.
І людина, яка стояла за моєю спиною.
Я різко обернувся. Нікого.
Коли знову подивився на монітор, на чорному екрані проступили білі літери:
«Дякую, що звільнив місце».
Я вже не спав до ранку. Комп'ютер більше не вмикав. Наступного дня прийшов з роботи змінив пароль і вирішив, що більше ніколи не гратиму вночі.
Минув тиждень. Я майже забув про цю історію, аж поки товариш не написав мені в месенджері.
«Ти що, нового персонажа створив?»
Я відповів, що ні.
Він надіслав скриншот із гри. На ньому мій персонаж стояв біля Outlaw Forest, біля тих самих дерев. Поруч лежав убитий моб. Над моїм персонажем було написано моє ім'я, а в клановому чаті висіло повідомлення:
«Хлопці, хто сьогодні на фарм?»
Я сказав другові, що це не я, і перепровірив профіль. Показало мені два однакові імені. Одне було сірим — я не заходив у гру сім днів. Друге світилося зеленим - онлайн
Я попросив його написати цьому персонажу одне запитання: «Хто ти?»
І тут знову над головою з’явився таємничий сувій із надписом:
«Я той, хто залишився фармити, коли справжній гравець пішов спати».
А потім мій друг отримав ще одне повідомлення:
«Передай йому, що завтра я зайду до нього в гості».
Того вечора я вперше за багато років залишив світло в коридорі на всю ніч.
А серед ночі на телефон прийшло повідомлення від невідомого номера.
Одне речення:
«Ти забув забрати дроп».
Після цієї історії майже 3 роки не згадував, про таку величну гру, як LINEAGE II.
Гарного святкування Гелловіну гравцям.
Сервер Black
Нік KiLa
.thumb.jpg.c7a0bfc607cac0eff22d587c6b7b372e.jpg)
