Це мій світ і де він взявся,
Людей о цих набрався,
В собі я ще не розібрався,
Хіба що тільки намагався,
Та від безсилля забрехався,
З брехнею жити сподівався,
Покаятись Богу не збирався,
У безглузді жив, сміявся,
І в небуття темне подався,
Нахабно свого добивався,
І в решті решт, я поквитався,
З брехнею своєю повінчався,
Собі на користь так старався,
Гріхів своїх я не боявся,
Дурити інших намагався,
Собою всюди так пишався,
Та недавно вгамувався,
Та слід брехні не обірвався,
Впевнено завжди тримався,
Але в суті з брехнею залишився,
На вигоді своїх гойдався,
І на добро все сподівався,
Та все одно прорахувався,
І марно все що намагався,
Бо за істиною не тримався,
З життям, як слід не розібрався,
Багато непотрібного набрався,
Брехні у книжках начитався,
Опанувати все збирався,
Навіщо все це намагався!
І так нічого не дочекався,
Даремно щось шукав,старався,
Не вірний шлях обрався,
На бруд він опирався,
На випадковість сподівався,
Тому напевно і несклався,
Задоволень не цурався,
Їх скрізь шукати намагався,
Так довго мучився і клявся,
Що в небуття подався,
На злі лиш базувався,
Чому все так, хоч би хто спитався,
Та радість мати намагався,
Любов'ю в житті відновлявся,
Нікому ніколи не підкорявся,
І тим що маю вдовольнявся,
Як треба жити розібрався.
Тарас Глушко
